Перекидання товару з однієї вашої точки на іншу хоч мільйон разів ніяк не додає вашому товару собівартості. Собівартість - це та ціна, за яку товар стає вашою власністю.
Від того, що ви переміщуєте товар на свою другу точку не створює для вас прибутку.
Якщо в вашому магазині додаткова націнка, то це націнка для формування роздрібної ціни.

Якщо ваш магазин знаходиться на повному госпрозрахунку, тоді передавати на нього товар недоцільно. З точки зору вашого центрального складу - магазин - звичаний покупець. Тому на нього товар потрібно відвантажити по видатковій накладній. А на магазині отримати товар потрібно через прибуткову накладну. Це потребує створення додаткових записів у довіднику кліїнтів як для центрального складу, так і для магазину.

Як показує досвід, така схема майже не використовується, оскількі потребує повної фінансової ізоляції від головної компанії. Тобто витрачати кошти головної компанії напряму на розвиток магазину (ремонт, закупівля обладнання, накладні витрати та інше) неприпустимо.

ТЦУ відображає облік, а також прибутковість в цілому по компаніїї.

Частіше за все, компанія веде свою діяльність акумулюючи виручку в центральній касі (банківському рахунку), виділяючи її по мірі необхідності для того чи іншого об'єкту. Це не виключає того, що магазин може вести деякі операції (закупівля товару, мілкий ремонт, зарплатня та інше) самостійно.

Що стосується собівартості. Як це не дивно, прибутковість магазину не визначається різницею між закупівельною ціною та ціною роздрібною. Крім цих двох показніків діє маса інших. Наприклад, електроенергія, оборот товару (вдале розташування), кількість співробітників, якість асортименту та інше.